Скільки нас – птахів без гнізд – тих, хто поспіхом вночі пакував валізи під звуки обстрілів, аби зранку поїхати (назавжди?) з рідного дому? Як це – розпочинати нове життя без жодного шансу на повернення? Де взяти сили, аби не впасти духом, не зламатися, а йти далі? Єдиний вихід – це «перепрошити» свій світогляд на новий лад. Щодня силоміць витягати себе за волосся з тенет зневіри. Чіплятися за кожну, бодай найменшу, краплинку радості. Дивитися на прекрасний світ навколо і врешті знову полюбити життя. Полюбити так, неначе вперше. Тоді донбаська пташка із поламаними крилами знову навчиться літати. Тоді гострий, мов голка, біль врешті вгамується. З цупкої нитки Надії, Віри й Любові зав’яжеться міцний вузлик жаги до життя.
От тільки шов залишиться на серці назавжди…
Читачу, що тримає в руках цю невелику книжку, пощастило доторкнутися до чогось особливого. Відображуючи, як і будь-яка поезія, внутрішній досвід автора – переселенки з Луганщини – збірка Олени Ольшанської містить тяглість переживань людини, що у критичний ситуації знаходить сили писати якісні художні тексти і вибагливо перетворювати їх на малюнки-каліграми.
Книга була презентована авторкою і видавництвом «Букрек» на Книжковому Арсеналі, а також у Запоріжжі та Дніпрі.


Я можу жити у різних містах,
На всіх континентах, у різних країнах.
Від зміни штампів у паспортах
Не зміниться Батьківщина.
Я знов повернуся сюди навесні,
Разом із птахами, залишивши вирій.
Дай, Боже, мені не згоріть у вогні!
Дай сили мені не позбутися віри!
Хай наших осель не торкнеться пітьма
І чорна ненависть хай нас оминає.
Повинна нарешті скінчитись війна!
Погодьтесь, вона вже задовго триває.
Я вже не рахую ні днів, ні годин.
Триває життя, поки вабить дорога.
Я буду писати і хай хоч один
Єдиний мій лист, та й долине до Бога…
Видання побачило світ завдяки ГО “Асоціація ділових жінок Буковини”
Ольшанська О. О. Перепрошивка : збірка поезій та каліграм, – Чернівці : Букрек, 2016. – 76 с. : іл.